Понад сто учасників зібралось на території підприємства «Яблунівські печериці», що розташоване у Бишівській громаді. Тут відбувся проєкт «ВиГРІБай», який організували Валерія Бондаренко, керівниця творчого об’єднання Slavuta «Відлуння руйнації», що впроваджує програми солідарного туризму, місцева громада та волонтери. Кожен, хто приїхав до місця події, готував сухі борщі і супи для воїнів ЗСУ й жителів, що постраждали внаслідок руйнування Каховського водосховища.

Спільними зусиллями в цей день розфасували три з половиною тисячі поживних та смачних порцій. Керували процесом активісти волонтерської організації «Bee.ТА. Страви переможців». З самого початку повномасштабного вторгнення вони організували приготування таких оригінальних страв і за півтора року виробили близько двохсот тисяч порцій для воїнів ЗСУ.

Цього разу до страв додали ще й ароматні сезонні інгредієнти, а саме традиційні й улюблені багатьма жителями країни петрушка, кріп, зелена цибуля. Свіжу городину спеціально для події зібрали на своїх присадибних ділянках жителі місцевої громади. Використали учасники події й найсвіжіші печериці з плантацій підприємства «Яблунівські печериці». Гриби одразу на місці нарізали, висушували та у вигляді порошку додавали у супи та борщі,

Для кожного цікавою та пізнавальною виявилася екскурсія на місце вирощування грибів. Більшість вперше почула про те, як печериці ростуть та що їх можна смакувати навіть сирими. Адже, як виявилося, свіжі печериці відрізняються смаком від смажених чи відварених. Вони солодкуваті та насичені цілою гамою апетитних ароматів. Також всіх учасників вразила розповідь власниці підприємства Наталії Ільчук про те, як крихітні створіння відчували наступ ворога і потужно росли, щоб нагодувати якомога більше людей. За два перших місяці повномасштабної війни підприємство Наталі пожертвувало понад шістдесят тон грибів жителям навколишніх сіл та бійцям тероборони області.   

Звісно, що й обід під час акції “ВиГРІБай” був зі стравами на основі грибів. Найбільше учасникам події смакувала гречана каша зі смаженими печерицями, цибулею та подрібненими горіхами ліщини, які теж ростуть на підприємстві «Яблунівські печериці». 

У своїх промовах організатори підкреслювали, наскільки важлива в житті громад чиста питна вода. Здається, що тільки після знищення ворогом Каховського водосховища люди задумалися про необхідність ощадливого використання цього ресурсу. З бишівських природних джерел активісти набрали понад дві тисячі літрів води й разом з фасованими борщами, супами, засобами для очищення води відправили вантажівкою до постраждалих у Нікополь.

В цей день практично всі події демонстрували солідарність з постраждалою Нікопольщиною. Так пензель художника-монументаліста Федора Григорова на звичайній цистерні для води відтворив козацький хрест Микитинської січової церкви. Її руїни виявили на осушеному дні Каховського водосховища поблизу Нікополя. Ця металева бочка стала своєрідним волонтерським “ковчегом”, де ще одна художниця Наталія Підгірна-Бабин, майстриня петриківського розпису, зобразила вовка, як символ перевтілення козака-характерника. Це було зроблено на честь пам’яті Федора Вовка, видатного українця та громадського діяча США, який тривалий час працював в Нікополі та зробив значний внесок в становлення незалежності України.

Надзвичайно гостинна господиня Наталія Ільчук сказала у своїй промові, що солідарність є рушійною силою. Сама підприємиця надала свою землю у використання релокованим бізнесам з Херсонщини та Луганщини. Зокрема, власник підприємства «Зоря Каховщини» Леонід Кириченко висадив у Яблунівці знамениті херсонські кавуни. Охоронятимуть баштанні культури песики Кавуська та Динька, врятовані на Херсонщині. Їм також надала прихисток власниця грибної ферми.

Лідерка руху SLOW FOOD UA Юлія Пітенко в цей день подарувала Наталії незвичайну скриньку. Коштовностями в ній виявилося домашнє насіння від Іванки Білоус. Ця майстриня не тільки збирає його на Хмельниччині, а й започаткувала надважливий проєкт під назвою Nasivanky, що сприяє відновленню біорізноманіття нашої країни.  

 «Під час трагедії на Каховському водосховищі вода змила великий прошарок ґрунту, – сказала Юлія Пітенко. – Вочевидь люди втратили не тільки будинки, господарство, худобу. Вони лишилися й цінного насіння зі свого присадибного господарства. Ми започаткували у SLOW FOOD проєкт, який об’єднує людей, що збирають власне насіння. Ця ініціатива є важливою для підтримки продовольчого біорізноманіття у світі. Ми навчаємо зберігати домашнє насіння, будемо обмінюватися ним, поширюючи. Адже українські сорти рослин мають бути збереженими для майбутніх поколінь», –  сказала Юлія і принагідно побажала Бишівській громаді створити у майбутньому такий же насіннєвий проєкт.

За підтримки SLOW FOOD UA у «Добропарку» з’явилася нова ботанічна локація. На його території створено унікальну клумбу з пряними та ароматичними травами, які можна додавати до різноманітних страв, готувати відвари, чаї чи лимонади. Акція проходила в рамках волонтерського проєкту творчого об’єднання Slavuta «Відлуння руйнації», що впроваджує програми солідарного туризму.

Поки відвідувачі парку милувалася красою мільйонів квітучих тюльпанів, учасники акції солідарності «Пізнавай та відновлюй. Себе. Свій дім. Україну!» завзято висаджували на клумбі рослини. Серед саджанців були корисні для здоров’я трави, як то лофанта анісова, закавказька котяча м’ята, шавлія мускатна, ісоп лікарський, календула, монарда, меліса, материнка та традиційні для українських подвір’їв чорнобривці.  

В акції брали участь учні Мотижинського ліцею. Кожна дитина отримала у подарунок набір садівника та горщик з рослинами. Розсаду активісти SLOW FOOD UA придбали у Національному ботанічному саду імені М. Гришка. І малі й дорослі учасники події почули в той день лекцію Марії Ганзюк, яка є кураторкою колекції пряних та ароматичних трав Національного ботанічного саду. Науковиця розказала про особливості кожного виду рослин та те, як вони здатні вплинути на здоров’я. 

Кілька днів по тому мотижинські учні з особливим ентузіазмом садили подаровані рослини на навчальній клумбі біля свого ліцею. Тепер діти мають змогу наочно спостерігати, досліджувати та куштувати пряні й ароматичні трави, додавати їх до страв на родинному столі.

Ірпінь – незламне місто-герой. Воно стало форпостом, де оборонці стояли за життя. Попри нищівне розорення, Ірпінь виявився не по зубах ворогу. Сьогодні містяни налаштовують життя, а допомагає йому в цьому і SLOW FOOD. За кошти, що зібрали учасники міжнародного руху, на набережній міста було висаджено 160 кущів червоної калини, рослини, що стала символом незламності української нації. 

Садили кущі учасники акції «Ірпінь та калина – все буде Україна!». Організатором події став культурно-гуманітарний проєкт «Відлуння руйнації» творчого об’єднання «Славута». Ця спільнота разом з Асоціацією внутрішніх туроператорів та SLOW FOOD UA просуває ідею солідарних волонтерських подорожей. Її концепція полягає в тому, що під час мандрівок можна не тільки відпочити, а й отримати нові знання та досвід, а паралельно допомогти місту чи регіону вирішити нагальні потреби.

«Ми збирали донати для міста-героя. Крім калини, ми додатково зібрали кошти та закупили фруктові дерева українських сортів. Їх висадили у міському Парку письменників і на території дитячого садочку «Казка», — розказала Валерія Бондаренко, креаторка та координатор акції,  консультантка проєкту USAID «Економічна підтримка України» з питань солідарної економіки.

Тепер мешканці та гості незламного міста милуватимуться новими насадженнями у звільненому від ворога місті.