У світі існує понад 2000 видів сиру, деякі з них, як, наприклад, грецька фета, відомі ще з давніх часів. Попри те, що основою продукту є всього три інгредієнти – молоко, сичужний фермент і сіль, різноманіття смаків сиру вражає. У більшості випадків вони залежать від регіональних особливостей ландшафтів, рослин, які ростуть на пасовищах, клімату, а також майстерності пастухів та сироварів.
Сьогодні сири в більшості виготовляють великі промислові підприємства з пастеризованого молока. Вони активно впроваджують політику обмежень, яка з одного боку має на меті забезпечити безпеку харчових продуктів, але з іншого – завдає шкоди, бо не враховує потреби крафтових виробників. Адже більшість невеликих ферм та господарств виготовляють сири з непастеризованого молока. Такі виробники користуються власними унікальними заквасками, які здебільшого і формують виняткові смаки сиру. Та тепер ця технологія знаходиться на межі зникнення.
Наш рух прагне відродити та популяризувати харчову цінність сирого молока та сирів, виготовлених з нього. Ми стоїмо на захисті природного багатства луків, гір, полів, ведемо роботу зі збереження регіональних порід тварин, які знаходяться під загрозою зникнення через збільшення промислового видобутку молока. Ми пропагуємо системи землеробства, що дбають про навколишнє середовище, добробут та здоров’я худоби.
Наша спільнота пишається тим, що “Гуцульська бриндзя” стала першим продуктом в Україні, що отримала статус захищеного географічного зазначення. Цей продукт пов’язаний з українською гірською породою овець і новий статус сприятиме збереженню популяції цієї тварини.
Ми спонукаємо виробників створювати сири на молоці українських порід худоби, всіляко підкреслюємо унікальність регіональних сироварних традицій. Закликаємо сироварів не копіювати європейські сорти сиру, а формувати свій неповторний за смаком продукт. Це можливо зробити через прив’язку до території, порід корів, овець, кіз, додаючи наші регіональні трави, горіхи, ягоди, або використовуючи власні закваски.