Понад сто учасників зібралось на території підприємства «Яблунівські печериці», що розташоване у Бишівській громаді. Тут відбувся проєкт «ВиГРІБай», який організували Валерія Бондаренко, керівниця творчого об’єднання Slavuta «Відлуння руйнації», що впроваджує програми солідарного туризму, місцева громада та волонтери. Кожен, хто приїхав до місця події, готував сухі борщі і супи для воїнів ЗСУ й жителів, що постраждали внаслідок руйнування Каховського водосховища.
Спільними зусиллями в цей день розфасували три з половиною тисячі поживних та смачних порцій. Керували процесом активісти волонтерської організації «Bee.ТА. Страви переможців». З самого початку повномасштабного вторгнення вони організували приготування таких оригінальних страв і за півтора року виробили близько двохсот тисяч порцій для воїнів ЗСУ.
Цього разу до страв додали ще й ароматні сезонні інгредієнти, а саме традиційні й улюблені багатьма жителями країни петрушка, кріп, зелена цибуля. Свіжу городину спеціально для події зібрали на своїх присадибних ділянках жителі місцевої громади. Використали учасники події й найсвіжіші печериці з плантацій підприємства «Яблунівські печериці». Гриби одразу на місці нарізали, висушували та у вигляді порошку додавали у супи та борщі,
Для кожного цікавою та пізнавальною виявилася екскурсія на місце вирощування грибів. Більшість вперше почула про те, як печериці ростуть та що їх можна смакувати навіть сирими. Адже, як виявилося, свіжі печериці відрізняються смаком від смажених чи відварених. Вони солодкуваті та насичені цілою гамою апетитних ароматів. Також всіх учасників вразила розповідь власниці підприємства Наталії Ільчук про те, як крихітні створіння відчували наступ ворога і потужно росли, щоб нагодувати якомога більше людей. За два перших місяці повномасштабної війни підприємство Наталі пожертвувало понад шістдесят тон грибів жителям навколишніх сіл та бійцям тероборони області.
Звісно, що й обід під час акції “ВиГРІБай” був зі стравами на основі грибів. Найбільше учасникам події смакувала гречана каша зі смаженими печерицями, цибулею та подрібненими горіхами ліщини, які теж ростуть на підприємстві «Яблунівські печериці».
У своїх промовах організатори підкреслювали, наскільки важлива в житті громад чиста питна вода. Здається, що тільки після знищення ворогом Каховського водосховища люди задумалися про необхідність ощадливого використання цього ресурсу. З бишівських природних джерел активісти набрали понад дві тисячі літрів води й разом з фасованими борщами, супами, засобами для очищення води відправили вантажівкою до постраждалих у Нікополь.
В цей день практично всі події демонстрували солідарність з постраждалою Нікопольщиною. Так пензель художника-монументаліста Федора Григорова на звичайній цистерні для води відтворив козацький хрест Микитинської січової церкви. Її руїни виявили на осушеному дні Каховського водосховища поблизу Нікополя. Ця металева бочка стала своєрідним волонтерським “ковчегом”, де ще одна художниця Наталія Підгірна-Бабин, майстриня петриківського розпису, зобразила вовка, як символ перевтілення козака-характерника. Це було зроблено на честь пам’яті Федора Вовка, видатного українця та громадського діяча США, який тривалий час працював в Нікополі та зробив значний внесок в становлення незалежності України.
Надзвичайно гостинна господиня Наталія Ільчук сказала у своїй промові, що солідарність є рушійною силою. Сама підприємиця надала свою землю у використання релокованим бізнесам з Херсонщини та Луганщини. Зокрема, власник підприємства «Зоря Каховщини» Леонід Кириченко висадив у Яблунівці знамениті херсонські кавуни. Охоронятимуть баштанні культури песики Кавуська та Динька, врятовані на Херсонщині. Їм також надала прихисток власниця грибної ферми.
Лідерка руху SLOW FOOD UA Юлія Пітенко в цей день подарувала Наталії незвичайну скриньку. Коштовностями в ній виявилося домашнє насіння від Іванки Білоус. Ця майстриня не тільки збирає його на Хмельниччині, а й започаткувала надважливий проєкт під назвою Nasivanky, що сприяє відновленню біорізноманіття нашої країни.
«Під час трагедії на Каховському водосховищі вода змила великий прошарок ґрунту, – сказала Юлія Пітенко. – Вочевидь люди втратили не тільки будинки, господарство, худобу. Вони лишилися й цінного насіння зі свого присадибного господарства. Ми започаткували у SLOW FOOD проєкт, який об’єднує людей, що збирають власне насіння. Ця ініціатива є важливою для підтримки продовольчого біорізноманіття у світі. Ми навчаємо зберігати домашнє насіння, будемо обмінюватися ним, поширюючи. Адже українські сорти рослин мають бути збереженими для майбутніх поколінь», – сказала Юлія і принагідно побажала Бишівській громаді створити у майбутньому такий же насіннєвий проєкт.
